Это история о том, как я купил кодеин и писал диплом. Вероятно, это самое безумное и наркоманское приключение в моей жизни. Ну что ж, начинаем.
Закладки. Скажу сразу, что я не являюсь наркоманом, но люблю поэкспериментировать с различными веществами. И вот однажды мне пришла в голову идея закупиться каким-нибудь новым наркотиком для вдохновения при написании диплома. Заключил я так: кодеин – это мое будущее!
Я встал на путь наркоприключений и отправился в поисках кодеина. Заходя в аптеку, я понял, что мне понадобится особенная тактика. Решил сыграть на своей молодости, одел стильную одежду и бросил пару слов о модных глюках, чтобы произвести впечатление на аптекаршу.
И вот я стою перед прилавком и говорю:
"Привет-привет, красавица! Как твои дела? Ты знаешь, у меня тут кикер кокаин закончился, а шиза навязчиво сказала, что мне срочно нужны закладки кодеина. Ты не подскажешь, где их можно достать?"
Аптекарша взглянула на меня с недоумением, и я решил прибавить голоса:
"Понимаешь, я вот хочу подзарядиться перед написанием диплома. Ну, ты понимаешь, на кумарах мозговой активности мне не хватает, а апер – это уже не то. Так что, помоги брату в этом нелегком деле."
Аптекарша, видимо, пришла в себя после моего потока молодежного сленга и сказала, что закладки кодеина у них нет. Но где-то в углу звучало мое задорное "спасибо!"
Не отчаиваясь, я направился в другую аптеку. Здесь я не решился на эффектную речь, а просто спросил:
"Есть у вас кодеин?"
Передо мной открылся вид горы закладок кодеина. Я замер от восторга! Наконец-то я нашел свою цель! Произведя покупку, я не торопился домой, а решил прогуляться по парку, чтобы насладиться своим новым приобретением.
Вдыхая аромат свежевыпущенного наркотика, я ощутил, как он начал влиять на мое сознание. Глюки начали появляться – фантастическое ощущение, да и только! Время замедлилось, а мир стал ярче и прекраснее.
Я вернулся домой и принялся за написание диплома. Кодеин, словно апер, стал источником вдохновения. Мои мысли стали невероятно четкими, а руки двигались сами по себе по клавиатуре.
Но чем больше я погружался в написание диплома, тем больше на меня налетала шиза. Мне казалось, что с каждым новым абзацем мой диплом превращается в астрал, в мир иной реальности, где я становлюсь главным героем.
Моя жизнь тесно переплеталась с моим дипломом. Я проникал в головы великих ученых, и все они становились моими учителями в этом астрале. Мне казалось, что именно они вдохновляют меня на написание каждого слова.
Но со временем действие кодеина начало иссякать, и я понял, что наступает время подзарядки – нарко похмелья. Я собрался с последними силами и отправился на поиски нового апера. И вот я стою перед прилавком и говорю аптекарю:
"Эй, братан, подскажи, где можно достать годный апер? Что-то моя шиза начинает давать о себе знать, а кодеин уже на исходе. Нужна свежая доза!"
Аптекарь посмотрел на меня с улыбкой и предложил пару вариантов. Я выбрал психостимулятор, который, по его словам, будет идеальным дополнением к кодеину.
Апер подарил мне новую жизнь. Мои глюки стали еще более эпичными, а диплом – шедевром жанра. Я пропал в своих наркотических фантазиях, словно путешествовал по астралам, сливаясь с космической энергией.
Диплом был написан, и я был счастлив. Все это благодаря моему путешествию сквозь наркотические просторы. Я понял, что смог достичь таких высот только благодаря своей смелости и стремлению к экспериментам.
Так что, будьте смелыми и исследуйте мир наркотиков. Кто знает, может быть, вы тоже найдете свое вдохновение внутри этих астралов.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!